У Рівненській області в стародавньому місті Корець (перші згадки про яке датуються в літописі ще 1150 роком) розташована історична пам’ятка — мальовничі руїни старовинного замку місцевих князів.
У ХІV столітті, коли волинські землі належали Литві, право на володіння містом Корець було надано литовськими князями Федору Острозькому з княжого роду Острозьких. На місці старого городища у 1386 році було збудований добре укріплений, на той час дерев’яний, замок-фортецю над річкою Корець. Він із трьох боків був оточений ровом, а з іншого надійно прикритий річкою. Підйомним мостом фортеця з’єднувалася із зовнішнім світом.
У XVI столітті новий власник замку князь Богуш Корецький на місці дерев’яного укріплення зводить кам’яну фортецю, що у 1651 році стає власністю князів роду Чарторийських. Вони значно зміцнили замок та розширили підземну його частину.
А в 1780 році було здійснено значну перебудову резиденції — князь Юзеф Чарторийський перетворив звичайний середньовічний фортифікаційний замок на палац з декором у стилі бароко та високою надбрамною вежею.
Але проіснував він недовго, тому що в 1832 році на той час вже спорожнілу князівську резиденцію практично повністю зруйнувала пожежу, і з того часу споруда залишилася невідновленою, і згодом почала повністю руйнуватися. У спадщину залишилися лише напівзруйновані фрагменти стін, передній фасад замку з вежею, підземні ходи і ведучий до фортеці побудований ще за князів Корецьких чотирьох арочний міст.
Цікаві факти:
— Надбрамну вежу замку зображено на сучасному гербі міста Корець.
— Останній господар палацу Юзеф Чарторийський створив першу в Україні мануфактуру з виробництва порцеляни і якийсь час у замку було його виробництво. Тоді корецький фарфор стояв на одному рівні з саксонським. Був набагато кращим віденського завдяки роботі тисячі робітників під керівництвом французьких майстрів Мезерів, які розробили рецепт виготовлення фарфору з місцевих глин.
— Тарас Григорович Шевченко у своїх спогадах писав про археографічну експедицію 1846 року, «Прогулка с удовольствием и не без морали» де описав руїни замку та увічнив на своїх малюнках.
